Анабаптисти Хто вони?

Історія та віровчення християнських спільнот, відомих також як меноніти, гуттерити й аміші.

Передмова

Серед людей, які сповідують Ісуса Христа, є багато різноманітних течій, представники яких по-різному проявляють віру в повсякденному житті. Багато людей лише називають себе християнами, але не є ними насправді. Їхні предки, наскільки їм відомо, були християнами, але самі вони не знаходять час навіть читати священну книгу всіх християн — Біблію або ж читають із неї окремі уривки, не вникаючи в їхню суть. Але є й справжні християни, які дійсно вірять твердо, регулярно читають Біблію й намагаються в усіх аспектах свого життя наслідувати Ісуса, свого Господа і Спасителя. Такі християни також долучаються до церкви, члени якої так само ревно ставляться до своєї віри й до послуху Слову Божому в усіх життєвих ситуаціях.

Ця книга — про одну із течій таких християн, яких називають анабаптистами. Вони з’явились наприкінці Середньовіччя. До того часу вже багато століть католицька церква пильно «охороняла» Слово Боже від простих людей, тримаючи їх у духовному мороці й необізнаності.

Однак винахід друкарського верстата, а разом із ним зростання цікавості до стародавніх писань, спонукали людей до невтомних пошуків правди. Саме це й спричинило в Західній Європі XVI ст. Реформацію, коли внаслідок відокремлення від католицької церкви сформувалася протестантська течія християнства. Однак течія, про яку йдеться в цій книзі, не належала ні до католиків, ні до протестантів. Ці християни стали третьою гілкою Реформації, супротивники якої презирливо називали їх анабаптистами (перехрещенцями) за їх переконання, що церква має складатися з відроджених послідовників Ісуса, які виконують біблійну заповідь, охрещуючи людей після їхнього покаяння: «...Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів...» (Дії апостолів 2:38). Через це вони не хрестили немовлят, які не могли свідомо покаятись і увірувати в Ісуса, а хрестили тільки дорослих, які визнали свої гріхи перед Богом і виявили бажання надалі служити Йому. Оскільки ж вони свого часу вже були охрещені в дитинстві, католики й протестанти вважали це перехрещуванням.

Самі ж анабаптисти мали іншу думку: для них це було єдине справжнє хрещення, а хрещенню в дитинстві вони не надавали ніякого значення. Себе вони називали не «анабаптистами», а «братами», хоча в різні часи та в різних регіонах їх називали по-різному. У Швейцарії — «швейцарськими братами», в Нідерландах — «менонітами», а в Моравії (регіон теперішньої Чехії) тих, хто суворо дотримувався правил спільного володіння майном, називали «гуттеритами».

Ця книга описує історію, а також біблійне віровчення анабаптистських церков. Особливу увагу приділено спільнотам, відомим сьогодні як меноніти. Ми закликаємо читачів самостійно досліджувати Біблію, щоб переконатися, чи справді ці вчення засновані на Слові Божому, а також визначити, наскільки сучасний «християнський» світ відповідає вченням Слова Божого.

Для нас, анабаптистів, основою віровчення є Біблія. Ми вважаємо Біблію (Старий та Новий Заповіти) Словом Божим і віримо, що воно «...Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Послання до Тимофія 3:16). Заповіді в Новому Заповіті й сьогодні є взірцем та путівником для повсякденного життя віруючих: «Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього» (Євангелія від Луки 16:16). Про «нову й живу дорогу» (Послання до євреїв 10:20), тобто про докорінні зміни, які сталися з приходом духовного Царства Божого в новозаповітні часи, детальніше написано в таких уривках Святого Письма: Євангелія від Матвія 5:17-48; Послання до євреїв 7:12; 9:15; 10:19-21. (Ми радимо кожному читачеві уважно прочитати ці уривки та поміркувати над ними).

Ця книга — не наукова історична праця, вона адресована широкому колу читачів. Автор сподівається, що читач уже має певне уявлення про загальні переконання християн. Сам він належить до спільноти консервативного менонітського братства, тож і пише в цьому руслі. Говорячи «ми», він має на увазі передусім віровчення і практичний спосіб життя, характерні саме цій гілці анабаптизму.

Detay
Lang
Українська (Ukrainian)
Kantite Paj
99
Otè
Дейл А. Буркхолдер
Edite
Grace Press, Inc.
Sijè

Retounen nan Lis la